Це наші спільні Герої!

Щорічно у третю неділю вересня на горі Бренів між селами Орів, Ямельниця та смт. Синевідсько Вишне (Верхнє Синьовидне) відбуваються урочистості на могилі борців за волю України. В першій половині ХХ століття тут було поховано більше семи десятків учасників визвольних змагань – Українських Січових Стрільців, жертв польського терору, воїнів УПА.

В радянські часи, щоб навіть згадка про українських Героїв пропала, чиясь рука за комуністичною намовою зруйнувала могилу бульдозером. Кістки були вириті і лежали поверх землі, а пагорб Слави, насипаний руками молодих орівських та ямельницьких хлопців і дівчат на початку 1940-х, був зрівняний з навколишнім полем. На місці битв та поховання посіяли овес для колгоспних коней. І хоча пам`ять про могилу на Бреньові тривала посеред жителів навколишніх сіл, але могили як такої не було.

І ось настало довгождане національне відродження, і в кінці 1980-х ініціативна група на чолі з уродженцем Орова, трускавчанином Богданом Гуцилом взялася за відновлення могили. Пам`ятний 1989 рік зібрав перший велелюдний мітинг, коли на панахиду прийшли не лише з церковними хоругвами, але й з національними синьо-жовтими знаменами. А згодом тут постала капличка.

Часи минають, люди відходять. Вже дуже мало в живих залишилося тих, хто відновлював могилу, хто докладався працею рук чи фінансами до побудови каплички. Але всі вони згадані, зрештою як і історія поховання на Бреньові, у книзі Богдана Гуцила «Восрексла Бренів – пам`ять у світи». Прочитати її можна тут.

Зараз до могили не їдуть заповнені вщерть автобуси з Трускавця, Стрия, Борислава, Сколього, як це було на зорі нашої незалежності. Не йдуть сюди з хоругвами і парафіяни з Ямельниці. Тільки орівчани, на чиїй землі знаходиться це пам’ятне місце, щорічно піднімаються на вершину гори Бренів, моляться за упокій душі українських Героїв, співають «Червону калину», милуються неймовірно красивими краєвидами і обіцяють прийти сюди знову через рік.

15 вересня 2019 року окрім орівчан поклонитися загиблим Героям прийшли і гості з Трускавця. Це ініціатор відновлення могили Богдан Гуцило, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, депутат Трускавецької міської ради Роман Бучкович, громадські діячі Ігор Кісак, Олександр Богуцький, Ігор Ластовецький та автор цих рядків. Як бачимо, політичні суперечності названих вище осіб не стали на перешкоді спільного вшанування ними українських Героїв. А ще на Бренів приїхали в.о. голови Сколівської РДА Роман Чудійович, заступник голови Сколівської районної ради Іван Ватагович, сільський голова Уличного Святослав Стефанків.

Настоятель орівської парафії Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ) о. Ярослав Мельник у супроводі церковного хору с. Орів відслужив Святу Літургію та панахиду. За те, що орівчани приходять сюди і дбають про це святе місце, подякувала землякам сільська голова Орова Тетяна Сухроменда. Діти, вчителі та працівники сільського клубу підготували літературно-концертну програму. А на завершення урочистостей запалала велична карпатська ватра, котру запалили Богдан Гуцило та воїн АТО Тарас Марголич.

Реквіємний мотив «Вічної пам`яті» у погідний день золотої осені розносився луною над карпатськими вершинами. Гора Парашка, найвища вершина Сколівських Бескидів, осяяна блисками полудневого сонця, немов мружила очі, споглядаючи на людей-мурах, які тісно обступили могилу з полуднево-західного боку. Навколо могили розкинулися ліси, хащі і тільки де-не-де з поміж глибоких видолинків блисне дах людського житла – орівського, крушельницького, стинавського чи синевідського. На височині, ближче до неба і до Бога, люди просили у Всемогутнього і Милосердного Отця не лише вічного спочинку на лоні Авраама, Ісаака та Якова для убієнних за рідний край, але і миру в наші дні, Божої ласки для України, кращої долі для народу. «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай!» – лилося понад вершинами.

Машини з`їхали, люди зійшли, прапори згорнулися, капличку знову закрили на замок. Могила на Бреньові на черговий рік залишилася у святому смутку та супокої, посеред густих лісів і розхристаних вітрів. Високий хрест нагадує про те, що тут святе місце, яке личить вшановувати повагою. Кущі калини з важкими кетягами вказують, що поховані тут Герої, котрі пролили свою юну кров. Частина їхніх імен висічена на камені, решта – невідомі. Але в Бога відомі всі.

Вічная пам`ять Героям! Слава Україні – Героям Слава! Бренів знову поринає у тишу та безмовну молитву природи.

Володимир Ключак

P.S. Про минулорічне вшанування борців за волю України на горі Бренів можна прочитати тут.

P.P.S. На архівному фото: хлопці з с. Ямельниця на Бренівській могилі (початок 1940-х рр.).