Сьогодні, 8 лютого, свій День народження і поважний ювілей відзначає академік, віце-президент Міжнародної Академії культури безпеки екології та здоров`я, голова Президії Дрогобицької районної Ради Українського товариства охорони природи, справжній козак з князівсько-графського роду, кавалер ордену св. Станіслава, трускавчанин Володимир Вікторович Саратовський.
Свого часу світлої пам`яті трускавецький поет В`ячеслав Умнов присвятив Володимирові Саратовському вірш, в якому пише:
«В День Володимира Святого,
Що Русь-Вкраїну охрестив, –
Навзичу духу надміцного
І надвечірніх сил порив:
Дочці натхнення передати,
Життєвий досвід щедрих літ,
Коли жадалося літати,
Усе непізнане пізнати,
Дерзати творчо і кохати,
Пошанувати давній рід.
Від Бога чуєте міць Слова, –
Пегаса теж не раз сідлали.
І різну владність безголову
Критикували гонорово –
Зерно добірне від полови,
Як педагог Ви відсівали.
Донині Ви у вирі буднів,
Відповідальні, мов будильник.
Давно вершини у полУдні,
А чин всякчас на велелюдді, –
І в тім шляхетська серця сутність
Й козацька твердість непомильна,
Бо Ангел ймення надто сильний…».
Але жодним віршем неможливо передати, жодною статтею не вдасться описати багатогранне яскраве цікаве та змістовне життя Володимира Саратовського. Це справжній офіцер та глибинно інтелігентний чоловік з універсальними знаннями, науковець та винахідник, генератор ідей, енциклопедист, який знає відповіді на безліч запитань.
Він має унікальну пам`ять і може годинами розповідати про свого батька Віктора Гавриловича, про Хрущова і Кучму, про відомих академіків, політиків, еліту колишню та теперішню. Диву даєшся наскільки в нього ясний розум і чітке мислення.
Він у костюмі стрункою поставою йде Трускавцем, і тільки одиниці знають, що завдяки його винаходам врятовано сотні, якщо не тисячі життів. Адже амарантова олія, котра виводить радіонукліди з організму людини, зайняла своє місце визнання у переліку методів і препаратів лікування від опромінення. А орден і диплом від Міжнародного благодійного Чорнобильського фонду – один з багато-багаточисленних орденів, медалей, дипломів, грамот та титулів пана Володимира.
Він першим виступив понад двадцять років тому (2001 р.) на міжнародній конференції «Україна-НАТО» з пропозиціями вирішити екологічні проблеми Стебника та Борислава. Він як ніхто розуміється в темі водопостачання Трускавця і міг би стати найкращим представником громадськості в Наглядовій раді водоканалу. Бо не є популістом і не дбає про свої кишенькові інтереси, а живе за принципом «Роби добро, і воно повернеться сторицею!».
Володимирові Саратовському належить ідея видобування йоду з йодо-бромних джерел нашого регіону. А ще він має розробки біопалива, які ще чекають свого часу. Та наукові винаходи – не єдина його стихія. Козацтво – це те, чим він живе і без чого не може. Герой козацтва, генерал козацтва, заступник Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва є ще й членом Президії Ради Старійшин м. Трускавця, керівником Дрогобицько-Бориславської міжконфесійної християнсько-військової громади, а ще почесним ветераном України. Окрім того він – полковник запасу Збройних Сил України.
Не тільки Володимиру Саратовському присвячують вірші, він і сам їх творить з музою на плечі, підганяючи Пегаса гострими шпорами. Ось хоча б один з творів пана Володимира, який він написав спеціально для Міжнародного конкурсу вокалістів «Пам`яті Мусліма Магомаєва», який щорічно проходить у Трускавці:
«Бог забрав Вас у нас,
Але ж чути Ваш голос,
Що лунає з Баку
Аж до сивих Карпат,
Голос рідний для нас –
Той, що кличе до волі –
Магомаєва голос
Звучить, як набат.
Голос сили Кавказу,
Хвиль Каспійського моря –
Голос радості нашої
І нашого горя.
Кличе він до добра,
Кличе він до єднання,
Ви, Мусліме, – наш брат,
В нас Твої сподівання.
Най над світом
Відлуння любові пливе,
В душах наших
Муслімова пісня живе!
Тобі – щирий уклін
Від гарячих сердець!
І вітає Тебе
Рідний нам Трускавець!».
Принагідно буде зазначити, що першу пісню про Трускавець написав саме Володимир Саратовський (пісня «Серце Карпат», 1975 р.), а музику до неї скомпонував композитор Олексій Екімян.
В його житті були злети та розчарування, приємні та важкі хвилини. З болем згадує страшні дні 1986-го, коли один з перших як фахівець і рятувальник виконував спецзавдання з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згадує і щасливі миті, коли спільно з батьками прогулювався післявоєнним Трускавцем, набираючись сили від рідної матінки-Землі. З гіркотою згадує закриття гуртка «Амарант» в Будинку учнівської творчості м. Трускавця, яке де-факто було політичним переслідуванням вченого за те, що посмів виступити проти недолугої влади «прибульців», котра сповідувала принцип «Заможна влада – обдерта громада». Згадує своїх студентів та вихованців, приятелів та колег, пригадує найдрібніші деталі зустрічей, котрі відбувалися 10, 20 чи й 50-60 років тому.
І попри свій поважний ювілей він залишається жвавим, бадьорим, підтягнутим, молодим. Адже душа – не старіє!
Володимире Вікторовичу! Прийміть вітання з Вашим ювілеєм і дай Вам Боже діждати ще багатьох ювілеїв у здоров`ї та радості!
Друзі
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень