Тридцяте засідання Дискусійного клубу Дрогобича, яке проходило вчора, 21 лютого в офісі ДМО ПП «ВО «Батьківщина», було повністю присвячене темі водопостачання. Головним експертом виступив керівник КП «Дрогобичводоканал» Роман Шагала. Але говорили не тільки про водопостачання Дрогобича та сусідніх міст, а й про інші моменти, дотичні до проблеми. Тож пропонуємо вашій увазі репортаж з цього засідання ДК.
Підприємство «Дрогобичводоканал», розпочав свою розповідь Роман Шагала, головним своїм завданням має забезпечити місто водою – цього вимагає ліцензіат. І виконує це завдання підприємство доволі успішно, якщо зважити на факт, що на даний час Дрогобич та Стебник забезпечені водою круглодобово. Працює підприємство, каже його керівник, стабільно і ритмічно. Вже чотири роки триває співпраця зі Світовим банком, з них два пішло на утряску та паперову тяганину, оформлення документації, але вже два роки є фінансування згідно програми «Модернізація інженерної інфраструктури житлово-комунального господарства» в сфері водопостачання.
У водоканалі працює 322 працівників. Вода поступає до Дрогобича з водозаборів у Гірному та Урожі. Обслуговує КП «Дрогобичводоканал» 34 238 абонентів, з них 70% обладнані водолічильниками, а для 30% нарахування здійснюються згідно норм споживання. Частина з цих абонентів, каже Роман Шагала, всіляко впирається проти переходу на облік спожитої води, переважно це помешкання, в яких прописана одна людина, а фактично проживає по четверо-п’ятеро, та ще й квартирантів тримають, та ще й автомийки організовують. Втім, такі проблеми має і трускавецький водоканал, і аналогічні підприємства інших міст України. У Дрогобичі та Стебнику абонентів, в яких прописано по одній людині на житловій площі – 5 400.
З 3,5 мільйонів боргів населення перед підприємством лише 1,5 мільйона – це поточна заборгованість, решта 2 – за попередні місяці, а то й роки. Роман Шагала каже, що є 526 абонентів, які в минулому році не сплатили жодної копійки за спожиту послугу і сумарна сума, які вони заборгували підприємству – 1,4 мільйонів гривень. Не було б дивно, якби це була бідота (а є й такі, хто досі користується колонками, бо не в змозі провести воду до хати), але бідні переважно платять. А ті, хто не платять, сподіваються, що водоканал не проводитиме претензійно-позовну діяльність, тобто не звертатиметься в суд і все так минеться. Дійсно, не завжди всіх боржників водоканал подає до суду, але на все свій час. Колись такі хитруни не лише оплатять все, що завинили, але ще й пеню і штрафи. Хоча Роман Шагала визнає, що зараз в державі «все працює на захист прав споживача, але не на допомогу розвитку таких підприємств як наше».
Понад п’ятнадцять років триває процес встановлення приладів обліку спожитої води. Оскільки в державному реєстрі є 140 підприємств, які такі прилади виготовляють, то важко відслідкувати, чи завжди ці прилади є якісні, відповідають нормам. Директор дрогобицького водоканалу зазначає, що деколи при наявності лічильника запросто можна набрати повну по вінця ванну води і прилад не покаже навіть спожитого літра рідини. Недооблік води складає в середньому від 25 до 40% і це серйозна проблема, яку потрібно вирішувати, каже посадовець.
Досить часто на водогоні «Гірне – Дрогобич» стаються поломки, які потрібно усувати. Згідно правил гідравліки, якщо на усунення несправностей потрібно не більш 3-4 годин, то для відновлення роботи магістралі треба біля 16-18 годин. Дрогобицький водоканал завжди попереджає споживачів, коли такі роботи будуть проводитися. Для прикладу, сьогодні, 22 лютого, саме з цієї причини немає води в кранах багатьох мешканців нашого регіону.
Співдоповідачем при розгляді питання водопостачання був один із співзасновників Дискусійного клубу, підприємець, а тепер ще й помічник народного депутата Романа Ілика Володимир Кондзьолка. Він навів конкретні цифри, які доводять, що дрогобицький водоканал працює значно ефективніше, ніж аналогічні підприємства регіону, наприклад, у Бориславі. Покращити ситуацію з водопостачанням Борислава могла б навіть проста модернізація насосів – в такому випадку значно б зменшилася кількість електроенергії, яка використовується для перекачки води через перевал (висота 280 м).
Роман Шагала додав, що це далеко не одна проблема, з якою стикається бориславський водоканал, який вже кілька років банкрутує. Борислав скидає стоки в очисні споруди Дрогобича, але нічого за це не платить. Нове підприємство з водопостачання, створене у Бориславі, не має ліцензії, адже умовою такої ліцензії є підписання угоди на очистку стоків, а щоб підписати таку угоду, потрібно сплатити борг, який зі штрафами та пенею складає 4,1 мільйона гривень. «А мер Борислава заявив, що будує власні очисні споруди», – повідомив Роман Шагала.
Присутній на засіданні Дискусійного клубу депутат Львівської обласної ради від Борислава Володимир Голобутовський роз’яснив, що нове підприємство у Бориславі було створено з метою подати воду споживачеві і розблокувати рахунки для оплати за спожиту електроенергію. Борислав визнає, що винен гроші Дрогобичу, але ці кошти можна було б перерахувати з рахунків по різниці в тарифах чи іншим способом при втручанні держави, вважає обласний депутат. На закид Романа Шагали, що бориславське підприємство працює з ефективністю нуль цілих нуль десятих, коли вкладаються кошти в локальні водозабори, Володимир Голобутовський зазначив, що це альтернатива і ефект від відновлення Ріпного, Вальки, локальних водозаборів є більший, ніж видатки на їх реконструкцію.
Було обговорено і ряд інших питань – екологічні, проходження водогону з Гірного над карстовими порожнинами, потребу створення резервного водосховища, намагання прибрати водоканал до рук інвесторів, якість води, доочистка води, кількісні та якісні показники водостоків, система мереж, провалля в окремих дільницях Дрогобича, складові тарифу. Згадувалися в контексті питання водопостачання такі підприємства як «Альфа Плюс» та Стебницький водоканал – Роман Шагала висловив щодо них власну думку. Пролунала інформація, що в Бориславі водоканал хочуть віддати в концесію, тобто у приватні руки. «Трускавецький вісник» володіє інформацією, що лобістом прибрання до рук бориславського водоканалу виступає один із народних депутатів, який може навіть здійснювати тиск на мера Борислава Володимира Фірмана в цьому питанні, але справа потребує додаткового вивчення. Втім, нещодавні прес-релізи від Романа Ілика утверджують нас у думці, що наші підозри є небезпідставними. Про це свідчить і факт, що Дискусійний клуб саме тепер обрав для розгляду цю тему (клубом керують Анатолій Власюк та Володимир Кондзьолка, які на виборах-2012 активно підтримували кандидата Романа Ілика). До речі, проблему водопостачання Борислава додатково розглянуть на Дискусійному клубі Борислава наступної середи, 27 лютого.
Окрім вище згадуваних дискусантів участь в обговоренні взяли громадські активісти Хосе Турчик, Ярослав Бігуняк, Василь Лялюк, Володимир Ключак, Богдан Юзефів, Анна Волошин, голова ДМО Партії зелених Петро Дригулич, депутат ДМР Михайло Ваврин, ведучий клубу Анатолій Власюк. Неполітичне питання можливо не є надто сенсаційне, але досить актуальне. Людина складається на 80% із води і те, що ми споживаємо, повинно нас цікавити. Стоки потрапляють у річки, а з тих річок повторно береться вода. Для її знезараження кожен раз потрібно більше хлору, який ніби й не надто шкідливий, та все ж… Щоправда, Дрогобич, Борислав та Трускавець мають досить чисту воду, можливо, одну з найчистіших в Україні, але досить одного необережного кроку, щоб все перевернулося з ніг на голову. Гадаємо, багато хто з читачів пам’ятає 1999 рік, коли вода кілька днів була забруднена нафтою. До Європи, де для споживання в їжу купують бутильовану воду, нам ще далеко – кишеня не дозволяє всім цього робити.
Словом, дискусія 21 лютого була цікавою, пізнавальною, але навряд чи після обговорення проблеми щось зміниться. За часів СРСР був розроблений проект єдиного водопостачання наших чотирьох міст-сусідів. Планувалося протягнути ще одну, резервну гілку водогону з річки Стрий. Через Дрогобич мав отримувати воду і Борислав. Біля села Довге Гірське почали споруджувати дамбу, щоб регулювати рівень води (хоча є версія, що це мав бути якийсь підводний засекречений військовий полігон). Але не всі роботи, які велися в ті часи, виконувалися якісно, згідно технічних умов і тепер пожинаємо наслідки. Дамби немає, а Борислав труби з Дрогобича викопав, щоб здати їх на метал і виплатити працівникам водоканалу заборговану зарплату. Це ми про той водогін, який ніколи так і не запрацював. Кожен тягне ковдру на себе і важко повірити, а чия ж правда є правдою. Бо в КП «Дрогобичводоканал» вона одна, в «Альфи Плюс» чи трускавецького водоканалу інша, а в Бориславі – своя правда, що вони буцімто навіть Трускавець можуть забезпечити водою. А поки що все залишається, як і було. Оцінка за водопостачання Дрогобича, Стебника та Трускавця може коливатися від «задовільної» до «доброї», хоча в деяких випадках підприємства працюють на відмінно. Як зазначив Володимир Кондзьолка, якщо є цілодобове водопостачання, тоді нема вторинного забруднення і споживач отримує кращої якості воду. Трускавець на всяк випадок має резерв у формі питного озера, яке наразі не можна експлуатувати через заборону санепідемстанції. Окремі санаторії (для прикладу, «Карпати») можуть собі дозволити мати власну свердловину та здійснювати доочистку води. Отак і живемо – хто як може. Стосовно ж Борислава, то нехай самі мешканці міста дають оцінку ситуації із водопостачанням. Скажемо лише, що наразі в Бориславі дають воду за графіком, а який цей графік, краще промовчати.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень