Ігор Васильович Калічак – рекордсмен серед сільських голів Дрогобицького району. Вже двадцять два роки він є незмінним головою сільської ради в селі Воля Якубова. П`ять разів волянці обирали його війтом і, швидше за все, оберуть знову.
Сьогодні спілкуємося з Ігорем Калічаком про те, чим живе Воля Якубова, про проблеми села та шляхи їх вирішення.
– Ігоре Васильовичу, що Вам вдалося зробити за роки Вашого урядування, а що ще плануєте?
– Найперше і найголовніше – це ми побудували дороги. Відстань від Волі Якубової до Дрогобича – 7 кілометрів, а нам комуністи побудували дорогу на 24 км, через Добрівляни, Рихтичі, такий великий круг. А тут через ліс всього 3 кілометри, та ніхто нам не хотів ту дорогу зробити. І коли мене люди обрали сільським головою, то я добився того, що ми зробили проект і побудували дорогу.
Ще ми створили власне господарство, але, на жаль, державна політика була такою, що великих шансів на розвиток у нього не було.
Також я постійно шукав інвесторів, щоб наше село трохи відновити, підняти. Адже своїми силами зробити це було нереально, на допомогу держави теж надії у нас не було.
– Ваше село славиться тим, що воно є батьківщиною Андрія Мельника…
– За часів Сталіна вийшов наказ знищити наше село, стерти його з лиця землі. Як рідне село Бандери мали знищити, так і наше село, батьківщину Андрія Мельника.
І вони це робили. Вже навіть не було села Воля Якубова, а була лише вулиця Волянська в Добрівлянах. І так дійшло, що на цій вулиці номери будинків сягали вже № 740.
Та дякуючи тому, що розвалився Союз і утворилася наша незалежна українська держава, наше село відновилося, немов той Фенікс з попелу. Утворилася сільська рада і від того часу мої земляки довіряють мені представляти їхні інтереси, обирають сільським головою.
– Які у Вас плани на найближчий період?
– Хочемо заасфальтувати дорогу на Дрогобич, адже ця дорога – гравійна. Потрібно завершити спорудження меморіального комплексу Андрію Мельнику, передати його на баланс і надати йому статус державного значення.
– Цей комплекс ще недобудований?
– Поки що ні. В планах є побудувати ще музей, бо зараз там лише пам’ятник, і то потрібно завершити певні роботи.
– Ігоре Васильовичу, яке Ваше ставлення до планованої адміністративно-територіальної реформи щодо укрупнення громад?
– Я вважаю, що це не реформа для децентралізації, а це централізація. І я надіюся, що ця реформа не пройде. Хочу наголосити, що це не лише моя особиста думка. Я тричі організовував схід села, коли заставляли робити так звані перспективні плани, і жителі Волі Якубової не бажають приєднуватися до інших сіл. Ми хочемо бути самоврядною одиницею.
Пригадую, коли я починав свою діяльність на посаді сільського голови, то в нас було три рахунки, не було ніякого казначейства і ми на своєму балансі мали і утримували і школу, і культуру, і ФАП, і так далі. А далі пішло – влада мінялася, утворили казначейства, школу забрали на районний бюджет, потім ФАПи, бібліотеки. Хоча ми й боролися проти цього, протестували.
І всі податки забирали з сільських рад. Сказали, що ми неспроможні. Раніше податки йшли нам і ми ще й частину віддавали в районний бюджет, обласний, на Київ. А тепер їх формують з Києва, залишили нам хіба податок за оренду землі, акцизний збір. А раніше весь податок з фізичних осіб, за рахунок якого ми жили та розвивалися, йшов у сільську раду. І говорять «ви неспроможні», а все йде в Київ. Говорять про децентралізацію, та яка ж це децентралізація? Це централізація…
– А як у Вас складається співпраця з керівництвом району, депутатами районними, обласними?
– Нормально. Співпрацюємо з головою районної держадміністрації, головою районної ради. Проблем нема ніяких.
– На цих виборах у Вас є конкуренти?
– Є один. Вирішувати людям, як вони скажуть, так і буде. Я зробив багато, причому це не тільки моя особиста заслуга, а заслуга всієї громади, яка мене підтримує, з якою я раджуся по кожному важливому питанні.
– Давайте поговоримо про інвесторів. Невже в цей складний час ще можна знайти тих, хто готовий вкладати в село?
– Так, нам це вдалося. Готельно-курортний комплекс «Карпати» з Трускавця – це для нас дуже потужний, серйозний інвестор, який вже багато зробив для села, і, сподіваюся, що ще багато зробить.
В нас будується готельно-відпочинковий комплекс зеленого туризму «Раковець». Будується він на хуторі і вже маємо дорогу до цього хутора. Зроблено цю дорогу силами ГКК «Карпати», це 1 км 200 м шляху. Розпочато і підведення Інтернету.
Проблемою сіл в Україні є безробіття, тож після введення в експлуатацію цього готельно-відпочинкового комплексу будуть створені робочі місця і це теж дуже великий плюс.
– Як волянці сприймають прихід інвестора?
– Абсолютна більшість сприймає позитивно, адже розуміємо, що це шанси на розвиток нашого села. В нас не було непорозумінь з цього питання ні з депутатами сільської ради, ні з мешканцями села. Ми раді всім інвесторам, котрі готові інвестувати в Волю Якубову. Адже мова йде про взаємовигідну співпрацю.
– Коли цей готельно-відпочинковий комплекс буде введений в експлуатацію?
– Це запитання до інвестора. Я мав з ним розмову і він сказав, що цей комплекс можна довести до того рівня, що вони запланували, за 8-10 років. Там вже багато зроблено, ще більше вони планують зробити.
Взяли в оренду землю, мають укладений договір з Дрогобицькою РДА на ставки для риборозведення. Готельно-курортному комплексу «Карпати» передано біля 2 гектарів землі, на яких планується зробити готельно-відпочинковий комплекс, ресторан, СПА-салон, щоб по лінії зеленого туризму люди сюди могли їхати і відпочивати.
Ставки, які є у Волі, використовувалися ще за часів Австрії та Польщі. Тоді власницею лісів та ставків була графиня Тарнавська (вона, до речі, похована в Снятинці).
За часів радянської влади ставки експлуатувалися колгоспом, але там був депресивний колгосп, ці ставки не чистили і намул утворився десь на рівні 1,5 метрового шару, а подекуди й до 2 метрів. Один ставок вже почистили, запустили і до зими планують запустити ще один. Почали будівництво ресторану із дикого зрубу. Так що робота йде і ми це бачимо.
Навколо ставків та державного лісового фонду є смуга, на якій інвестор планує спорудити рекреаційну зону: спортивний майданчик, вольєри, відпочинкові альтанки, доріжки для піших прогулянок, канатні містечка, доріжки для кінних маршрутів та інше.
В Дрогобицькому районі на сьогодні нема ні риборозведення, ні рекреаційної зони для відпочинку. Сподіваюся, що наша Воля Якубова буде першим селом, де такий комплекс буде.
– Ігоре Васильовичу, а як же сільське господарство? У селі виробляють якусь продукцію, щось вирощують?
– Коли колгоспи розпалися, то землі пустували. Спочатку взяв їх в оренду власник нафтопереробного заводу Петро Димінський, на три роки. То він не дав їм зарости, поорав.
Зараз в нас теж є сільськогосподарське виробництво. В оренду землі пайовиків з Волі Якубової взяла агрофірма «Лендком юей».
Ще в нас зареєстровано сільськогосподарське підприємство «Нова Воля», яке має намір взяти в оренду землю на території нашого села. Так що сільськогосподарське виробництво буде розширюватися.
– Скільки землі орендує «Лендком»?
– Близько 700 гектарів.
– А ГКК «Карпати»?
– Трохи менше 15 гектарів.
– А скільки всього землі у Волі Якубовій?
– 1 тисяча 600 гектарів.
– Які доходи маєте від «Лендкому»?
– Близько 15 тисяч на рік в казну села за оренду землі. Але вони платять людям за оренду паїв, тож люди цим задоволені, це їхній дохід.
– А який результат співпраці з іншим інвестором, готельно-курортним комплексом «Карпати»?
– Результат є очевидний. Вони нарізали дорогу на хутір, про що я вже казав, висипали її шутром. Раніше на цей хутір доводилося їздити в об’їзд, через Добрівляни.
Підготовлено до підключення високовольтну лінію, яка живитиме не лише рекреаційну зону, але і хутір, потужностей там вистачить.
В бюджет села вже надходили гроші за викуп дамби озера і компенсація за втрату сільськогосподарських угідь.
Для села ГКК «Карпати» допомогли в облаштуванні фельдшерсько-акушерського пункту, там зроблено капітальний ремонт. Допоміг інвестор і нашій школі – викопано колодязь та проведено воду до школи. Заплановано робити ще вуличне освітлення в нашому селі.
Також інвестор планує створити в нашому селі Воля Якубова самостійний підрозділ від ГКК «Карпати» і відрахування від його господарської діяльності йтимуть в казну сільської ради. Зрозуміло, що нам це дуже вигідно, адже буде більший бюджет села – буде більше можливостей для розвитку.
Сподіваюся на подальшу плідну співпрацю з нашими інвесторами на благо Волі Якубової, на благо жителів нашого села.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень