Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
…Любіть у труді, у коханні, в бою,
у час як гудуть батареї…
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра
Жінка… В неї стільки правди, праці і добра… В устах усмішка, а в очах – мудрість і простота…
Ці поетичні рядки немов спеціально написані для Ольги Іллівни Футалаш – директорки санаторію «Джерельний» у Трускавці…
***
Життя кожного з нас – це місія, з якою ми прийшли на цей світ. Разом з цим, життя дуже коротке, тому треба встигнути зробити якомога більше, відповідально та серйозно відноситись до справи, яку робиш; стати мудрим, щоб передати свій досвід наступним поколінням. І дуже часто виникає питання – чого я досяг, чи достойно витримав повороти долі? Душа то плаче гіркими слізьми, то радіє із вдячністю за все, що відбулося.
Я – жива твоя частка, Україно! Це рідна священна земля, це та земля де виросла моя душа, де відчуваю себе людиною і творцем. Тут я ходила до школи. Навчилася розуміти добро і зло, бути чуйною, щирою, прагнути творити добро. І дуже важливо єдино пов’язувати любов до матері з любов’ю до Батьківщини. Саме материнська любов пов’язує любов до рідної землі.
Я не байдужа до всього, що пов’язано з тобою, Україно! Я радію з твоїх успіхів, болять мені твої болі.
Я – це ми, а ми – це сила.
На сьогодні портретне зображення Тараса Шевченка чи не в кожній хаті на чільному місці в рушникові.
Тарас Шевченко пильно дивиться з портрета кожному з нас у вічі і ніби запитує: «Для кого в світі живете?..»
Український народ повинен знати хто він, яких батьків ми діти і завдяки яким маємо велике право і гордість іменуватися народом українським.
З гордістю можу сказати – я пишаюся, що живу на цій землі, і це не просто слова, а голос душі народної. Кожен із нас повинен усвідомити, що немає більшої відради у житті, ніж боротися і жити за для блага нашої України, задля майбутнього наших дітей і внуків, задля пам’яті наших дідів і батьків.
Поет Володимир Сосюра писав: «Любіть Україну у сні й наяву… як сонце, любіть, як вітер і трави і води… і всіми своїми ділами… і вічні ми будемо з нею».
Кожна людина повинна осмислити минуле своїми доступними їй засобами, покладатися на перепущені крізь себе достовірні історичні факти, на народну мораль, на власний досвід пережитого лиха, на власне розуміння добра, зла, справедливості. Осмислити і пояснити собі. Бути світлим променем для інших, самому випромінювати світло – ось найвище щастя для людини, якого вона тільки здатна сягнути.
Серед десятків, сотень, тисяч рішень, які приймає людина, мабуть, жодне не можна порівняти зі своїм значенням, роллю, впливом на її долю з рішенням – ким стати, якою дорогою піти, на якій ниві служити людям. Людина має діяти так, як диктують потреби країни, свого рідного краю, нарешті так, як дозволяють свої власні здібності.
У словах «рідний край», «батьківщина» кожному вважається щось своє, що належить тільки йому. Але, живучи в тобі, на самій глибині твого серця, воно керує твоїми вчинками, відвертає від дріб’язкового, неважливого, спрямовує все твоє життя по справді гідному шляху. Як це важливо – не розумом, а серцем відчувати мудрість старої істини: не місце прикрашає людину, а навпаки, людина – місце.
Мати гідність і дотримуватись власних принципів, ідеалів, світогляду – це найвища свобода людини і громадянина.
***
Жінка… В неї стільки правди, праці і добра… В устах усмішка, а в очах – мудрість і простота…
Життєва стелиться доріжка і звивиста, й стрімка, й крута…
Людяність, доброта, милосердя – ці слова про Ольгу Іллівну Футалаш, яка своїми справами заслуговує на повагу та вдячність. У своєму повсякденному житті вона прагне втілювати ці поняття у конкретні справи.
Думай про хороше і не звертай уваги на погане. Хороше завжди перемагає. Говорить, що думає і думає, що говорить. Характер, впевненість у власних силах. «Якщо не розумієш серйозність і відповідальність свого заняття – успіху не буде».
Ольга Іллівна працює для людей і заради людей, небайдужа до чужої біди.
До війни, після тяжкої втрати – смерті батька, прийняла спадок і продовжила функціонування санаторію «Джерельний» у Трускавці, займаючи посаду керівника.
Без здоров’я, як відомо, неможлива будь-яка діяльність – розумова чи фізична, культурна, економічна, політична. Основною метою було прагнення оздоровити людей для збереження найдорожчого – їх здоров’я, життя.
Це тільки сказати легко, а насправді яких титанічних зусиль і нервового напруження вимагала ця праця.
Потім почалася війна. Війна не знає ні свят, ні вихідних. Щодня завдає болю, страждань, горя… Втрата людського розуму переросла в безпринципну війну самолюбства і марнотратства, в міжусобицю, смерть людей, горе та сльози, руйнування. Руйнування, знищення, вносить перелом у суспільну свідомість.
Це наше спільне горе, горе усіх українських сімей, матерів, дружин, сестер і доньок.
З пропозиції Ольги Іллівни Футалаш санаторій «Джерельний» під час війни реорганізовано для захисту тимчасового проживання людей, які постраждали під час війни, а саме внутрішньо переміщеним особам.
Пані Ольга створила ніби маленьку державу, піклується про своїх підопічних, створила домашню атмосферу, приємно вражає її гостинність.
Тут людям, котрі втратили все, затишно, тепло і комфортно, а до всього їх обігрівають турботою і ласкою.
Діти – майбутнє нашої держави. Вони творитимуть історію, щоб знали й пишалися історією своєї країни. Щоб були вимогливі до себе й один одного, чесні і правдиві, стійкі і мужні, щоб розуміли й цінували, рідну священну землю. Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинне виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя. Діти повинні вирости фізично розвинутими, здоровими, життєрадісними, готовими до праці й захисту Батьківщини, свідомими громадянами із стійкими переконаннями, щоб було розвинуте почуття прекрасного. Діти – це щастя країни.
Тому Ольга Іллівна, розуміючи актуальність вирішення питання виховання дітей, турботливо піклується про них. Створила всі умови для їх розвитку. Це спортивний майданчик, тренажери, гральний майданчик, гойдалки, дитяча карусель та багато іншого, що створює умови забути страх пережитого, яке привело до нанесення травм морального, психологічного характеру та інших заподіяних страждань внаслідок війни.
Вона вишукує кожну копійку і спрямовує на те, щоб створювати якнайкращі умови для людей, для дітей.
З думкою де взяти кошти Ольга Іллівна живе щоднини, попереду чекає ще багато труднощів, але невирішуваних проблем не буває, хто стукає – тому відчиняють.
Її турботливе ставлення до людей – це та основа, на якій тримається громадянське суспільство. Попри постійну завантаженість роботи, допомагає всім, хто потребує, і від цього отримує моральне задоволення. Без зайвих слів, не рахуючись з особистим часом вирішує питання, і що дуже важливо – безкоштовно.
Свій професійний обов’язок виконує відповідально і добросовісно, безкорисно.
Її відповідальне ставлення до справи формує свідому довіру у людей, за короткий термін часу праці вона користується авторитетом, її знають, поважають. Старається доводити справи до логічного кінця добиваючись позитивних результатів, долаючи всі перепони, добре усвідомлює своє місце і роль, будучи фахівцем своєї справи.
Ольга Футалаш працює для людей і заради людей. Люди бувають різні: добрі і злі, погані й хороші, з вадами слуху та зору, часом доволі нестерпні. Не рахуючись з повадками людей, вона відноситься до них турботливо і з терпінням.
Люди втомилися від очікування і невиконаних обіцянок. Вона находить реальні підходи до труднощів сучасного життя. Працює наполегливо, без перерви, вихідних, часто жертвуючи кавою і особистими справами.
Здавалось би, жінка, а вирішує питання: опалення, сантехніка, забезпечення питної води, електропостачання, очисні споруди, дозвілля, харчування, техніка, фінансові труднощі та інше. Людські і ділові якості переплелися настільки тісно, що буває важко зрозуміти, де кінчаються одні і починаються інші. До неї хочеться йти, їхати, хочеться бачити її усмішку. Попри постійне завантаження роботою своєю щирою усмішкою вона дарує гарний настрій та душевний спокій – заряд енергії та бадьорості.
Стільки ще добрих справ зроблено невтомною Ольгою Іллівною – не злічити.
***
Вірю, що завжди на цій рідній, священній землі шумітимуть верби і тополі, пишатиметься червона калина, цвістиме яблуневий сад і гудітимуть хрущі над вишнями. Дарую Вам, Ольго Іллівно, ці прекрасні поетичні рядки наших поетів – Тараса Шевченка, Павла Тичини, Василя Симоненка…
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Павло Тичина
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая
…
Свою Україну любіть
Любіть її… Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!
…
І на оновленій землі
Врага не буде супостата
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі!
…
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Тарас Шевченко
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь Симоненко
«Жити спішити треба», сказав поет. Жити, щоб не стріляти. Жити, щоб не вбивати. Жити – не руйнувати. Зберігати, не втрачати. Жити, примножувати, наживати, кохати, радіти. Просто жити і пам’ятати, що ти на землі Господар, Людина!..
Нікому не вдасться затягти нас у ярмо, поставити на коліна, бо на сторожі стоять наші захисники – ЗСУ. Завдяки їм ми подолаємо хаос та руїну.
Наші захисники – незламні, нескоренні, непереможні, неперевершені, стійкі і мужні, відважні, хоробрі, безстрашні, мудрі, сильні, вольові, рішучі, вдатні зносити будь-які труднощі невичерпною вірою в Перемогу.
Слава Україні!
***
Я пишу не заради піару. Хочеться, щоб мене почули і знали яка вона сильна і вольова. Ольга Футалаш є прикладом і взірцем – дружина військовослужбовця, котрий на даний час перебуває в зоні бойових дій.
Тільки такі як вона можуть побудувати могутню, квітучу державу, подолати хаос та руїну, уміння зносити будь-які труднощі, невичерпною вірою в Перемогу. Просто жити і пам’ятати, що ти на землі Господар!.. Людина.
Найвища оцінка життя – це людська вдячність, ким би ти не був, де б не працював, ціна тобі буде така, на яку заслужив своєю працею.
Щиро дякую! Творчої наснаги, сили волі, життєвих гараздів, творчої енергії та нових здобутків у справі сумлінного служіння громадянам на благо нашої України та майбутньої Перемоги.
Нехай кожен день життя буде щасливим і радісним, а родинне тепло і затишок допомагають у виконанні почесного і відповідального професійного обов’язку.
Міцного здоров’я на довгі роки, благополуччя Вам, Ольго Іллівно, та Вашій родині, наснаги, сили волі. Нехай Бог благословить на многії і благії літа!
З вдячністю та повагою, Людмила Ткаченко, м. Київ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень