/Замість подарунка на проміжний ювілей «керманичу»/
25 жовтня 2020 року в Україні і на Дрогобиччині в тому числі відбулися вибори до органів місцевої влади. В містах Бориславі і Трускавці діючі міські голови І. Яворський та А. Кульчинський були переобрані знову, так само у Східницькій ОТГ діючий селищний голова І. Піляк продовжив свій мандат голови. Натомість у Меденицькій ОТГ відбулася зміна керівника – Меденицьким селищним головою обрано Михайла Живчина, 45 років, мешканця с. Грушів, держслужбовця, заступника начальника районного управління соцзахисту.
У Дрогобицькій ОТГ голову не обрано, оскільки ніхто з кандидатів не набрав 50%+1 голос виборців, позаяк тут є понад 75 тисяч виборців. Отже в цій ОТГ 22 листопада відбудеться ІІ тур виборів міського голови. Подаємо офіційну таблицю результатів виборів на посаду Дрогобицького міського голови (ОТГ) 25 жовтня (І тур) в алфавітному порядку з відсотком голосів поданих за кандидатів.
Отже маємо у другому турі двох кандидатів:
– Андрія Веселого, 47 років, приватного підприємця, який ніколи раніше не був у владі, не має за плечима негативного бекграунду та суспільного антирейтингу, на зустрічах з виборцями справляв дуже позитивне враження;
– Тараса Кучму, 55 років, діючого Дрогобицького міського голову, який за п’ять років керування Дрогобичем і Стебником був фігурантом дуже багатьох скандалів та афер і тому здобув значний суспільний антирейтинг.
Стосовно «кандидата №1», як себе небезпідставно називає Андрій Веселий, бо у виборчому бюлетені він буде зазначений першим, команда його суперника Т. Кучми денно і нощно рискає та шерстить по Інтернету, вишукуючи будь-який компромат на прізвище «ВЕСЕЛИЙ» і все це приписує п. Андрію.
Зараз бажання знеславити, скомпрометувати і демонізувати конкурента, який «ЗАЗІХНУВ НА ЙОГО МІСЦЕ», у Кучми є непереборним! Але це ж по Фройду – він завжди так діє! На жаль, багато людей на це ведуться – які тільки бздури, небилиці та нісенітниці зараз можна почути про А. Веселого. АЛЕ ЦЕ ВСЕ Є ЧОРНОЮ БРЕХНЕЮ ВІД КУЧМИ та ЙОГО КОМАНДИ!
Оскільки Т. Кучма поки ще працює міським головою і вважає себе майже «СОНЦЕСЯЙНИМ» мером та першим по всьому в Україні і мало що не першим у цілій Європі (згадаймо його постійні хвалькуваті викрики: «Ми перші, ми перші!». Але Європа ментально в його уяві – це Україна, Білорусія і Росія), то тепер приділимо значну увагу його непересічній брехливій та фальшивій особистості. Зрештою, цього вимагає давня постанова Кабміну про висвітлення дій влади та її посадових осіб.
Отже, хто такий Кучма Т.Я.? Звідки взявся такий «маститий» місцевий політик і менеджер, як він себе називає?
Who is Mr. Kuchma?
Для початку подаємо його офіційну біографію, яка опублікована нa web-порталі міської ради (див. https://drohobych-rada.gov.ua/%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d1%80%d0%b0%d0%b4%d0%b0/taras-kuchma/)
Міський голова Кучма Тарас Ярославович
Народився 11 листопада 1965 року в місті Дрогобичі, Львівської області, Україна. Громадянин України.
Освіта вища.
1973 – 1983 р. — учень СШ №8.
1986 – 1992 р. — студент медичного інституту.
1992 – 1993 р. — навчався в інтернатурі центрального інституту вдосконалення лікарів у місті Москва. Отримав кваліфікацію лікаря анестезіолога-реаніматолога.
З червня 2014 року присвоєна кваліфікація «Вищої категорії».
Трудова діяльність:
З 1983 р. — санітар операційного блоку Дрогобицької лікарні.
З 1985 р. — токар механічного цеху Дрогобицького долотного заводу.
1993 – 1996 р. — лікар анестезіологом-реаніматологом Тюменської обласної лікарні.
1996 – 2015 р. — лікар анестезіологом-реаніматологом Дрогобицької міської лікарні №1.
1983 – 1985 р. — проходив службу в армії.
З 1 вересня 2014 р. — доброволець батальйону імені генерала Кульчицького, солдат взводу розвідки.
20 листопада 2014 р. — присвоєно звання офіцера. Призначений офіцером групи інструкторів батальйону оперативного призначення.
З січня 2015 р. — призначений начальником медичної служби батальйону імені генерала Кульчицького.
Нагороджений:
20 березня 2015 р. — за мужність і героїзм проявлений під час виконання військового обов’язку в зоні антитерористичної операції почесною грамотою Верховної Ради України.
18 листопада 2014 р. — відзнакою за безпеку народу.
26 січня 2015 р. — відзнакою за доблесну службу.
23 грудня 2014 р. — медаллю за жертовність і любов до України.
Громадська діяльність:
2004 р. — під час Помаранчевої революції, член громадської організації «ПОРА».
2006 – 2010 р. — депутат Дрогобицької міської ради.
2013-2015 р. — голова ради громадської організації «Дрогобицький Майдан».
Безпартійний.
Склад сім’ї:
Дружина — Кучма Лідія Петрівна, 1967 р.н.
Син — Кучма Остап, 1989 р.н.
Син — Кучма Тарас, 2006 р.н.
Донька — Варивода Уляна, 1990 р.н.
Судимість відсутня.
Читаючи уважно цю біографію і знаючи Кучму багато-багато років, в автора виникає цілий ряд запитань, роздумів і міркувань. Отже, Тарас Кучма навчався у СШ №8, яка на той час була російськомовною. Після закінчення школи працював декілька місяців санітаром у Дрогобицькій центральній лікарні, після чого був призваний до лав радянської армії на строкову службу, по закінченню якої був демобілізований як рядовий солдат (1983-85 роки). Опісля у 1986 році поступив до вузу і став студентом медичного інституту.
І тут в офіційній біографії Кучма не договорює, бо навчався він у двох медінститутах. Поступив у Тернопільський медінститут, а потім перевівся до Тюменського, який закінчив у 1992 році. Незрозуміло чому Тарас покинув Україну і поїхав вчитися до Росії. Взагалі, на той час схема поступлення і навчання в медінститутах була цілком протилежною. Через дуже значну корупцію і хабарництво в Західній Україні при вступі у ці вузи, абітурієнти їхали на схід і там поступали на навчання. Чим далі на схід – тим менше треба було платити за вступ. А в Росії тоді приймали до медінститутів взагалі без хабарів, бо професія медика була непопулярною. Провчившись там рік або два, студенти-медики переводилися до львівського, івано-франківського, тернопільського інститутів. А Кучма зробив навпаки, очевидно щось його тягнуло «за парєбрік» в Росію. Відомо, що він це пояснював начебто роботою в будівельних загонах (рос.– стройотрядах), які в ті часи були дуже популярні. Але це дуже сумнівно, бо ці загони працювали лише влітку або з травня по вересень.
В Російській Федерації Кучма пробув приблизно вісім років. Там він вчився, стажувався, проходив вишкіл, працював та одружився на тихій, скромній сибірячці Олені, з якою, та з сином Остапом, у 1996 році повернувся в Україну, до Дрогобича. Свої молоді літа у віці 23-31 рік Кучма провів «за парєбріком» в Росії. Саме це він замовчує в автобіографії.
Рядок з біографії: «1992 – 1993 р. — навчався в інтернатурі центрального інституту вдосконалення лікарів у місті Москва». Але ж інститут вдосконалення лікарів – це не інтернатура і чому інтернатуру він проходив у Москві, а не в Омську, Томську, Новосибірську чи Челябінську, що значно ближче ніж Москва. Та й зрештою сама Тюмень – це обласний центр. А може Кучма проходив «інтернатуру» в центральній медсанчастині на Луб’янці як особливо обдарований і вишколений студент? Запитань більше ніж відповідей. Як ми тепер бачимо, його російський період життя дуже дається взнаки.
Повернувшись до Дрогобича, Кучма влаштовується на роботу в центральну лікарню лікарем анестезіологом-реаніматологом у відділ реанімації на 0,25 окладу. На такій оплаті праці він працював довгі-довгі роки, а це означає, що при специфічному змінному характеру праці день-ніч він один раз в тиждень або п’ять-шість разів на місяць появлявся в лікарні. Хіба при такій інтенсивності праці можна стати висококласним спеціалістом? Очевидно, що ні. Тому Тарас Кучма був лікарем доволі посереднього рівня. Зрештою про нього так і відгукувалися його колеги по роботі.
Але Кучма був відомий у Дрогобичі як лікар з акупунктури або східної (китайської) нетрадиційної медицини, тобто голкотерапії. Він винаймав робочий кабінет у Миколи Лук’янченка в медучилищі «Медик» по вул. Грушевського, яке в 90-х – початку 2000-х роках базувалося в приміщенні колишнього дитсадка автокранового заводу. Відомо, що Кучма вперто не хотів платити орендної плати.
Цією так званою медичною практикою, якою він займається і по сьогоднішній день, Кучма здобував собі відомість і певну популярність у Дрогобичі. Тепер для голковколювання він винаймає приміщення (можливо, безоплатно) у Каракевичів на вул. Жупній. За своє голковколювання Кучма бере платню, щоправда невелику, тобто він займається усі ті роки підприємницькою діяльністю, але нелегальною. Т. Кучма ніколи не був зареєстрований як підприємець і тому ніколи не сплачував податки зі своєї діяльності, яка приносить дохід. У цьому плані ВІН ПОСТІЙНО ОБМАНЮЄ ДЕРЖАВУ. Коли йому про це заявляли, то Кучма вдавав, що не чує, або прикидався дурником і говорив якісь нісенітниці. Про його нелегальну підприємницьку діяльність добре відомо усім правоохоронним і фіскальним органам, але вони на це дуже тривалий час закривають очі, тобто покривають таку незаконну діяльність. Чому?
Т. Кучма як посадовець має законне право займатися легальною медичною практикою, але АКУПУНКТУРА або ГОЛКОТЕРАПІЯ НЕ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО МЕДИЧНИХ ПРОФЕСІЙ (!!). Тому ЛІКАР ГОЛКОТЕРАПЕВТ НЕ Є ЛІКАРЕМ відповідно до класифікатора медичних професій. Саме так автору на його запитання чітко заявив у 2018 році заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.
Кучмівське голковколювання є своєрідним шаманством, яке частково базується на заклинанні та гіпнозі. Тому Тарас Кучма, коли ще працював в міській лікарні №1, мав кличку «ШАМАН». Цю кличку як позивний він зберіг і в зоні АТО, куди він їздив у 2014–15 роках.
Рядок з біографії: «2004 р. — під час Помаранчевої революції, член громадської організації «ПОРА». 2006 – 2010 р. — депутат Дрогобицької міської ради».
Але він не пише, що з громадської організації «Пора» створилася Громадянська партія «Пора» і саме Кучма був головою міського осередку цієї партії. А в 2006 році він був обраний депутатом міської ради від «Пори» (№3). Кучма не хоче тепер оприлюднювати, що він був членом партії «Пора», а в 2010 році від неї балотувався до обласної ради, але програв вибори. Так само у своїй біографії він нічого не згадує, що у 2015 році йшов на вибори з партією «Громадський рух «Народний контроль». Кучма обманює виборців, приховуючи свою партійність. Він це робить постійно!
А ще був Рух «Чесно в Дрогобичі», де ми разом з Кучмою працювали на громадських засадах у 2012-2013 роках. Автору запам’яталося як він робив доповідь по моніторингу П. Барнацького, який балотувався до Верховної Ради. «Яке їхало – таке здибало».
Під час свого депутатства у 2006–2010 роках Кучма приходив на сесії і переважно був там лише до обідньої перерви, опісля – йшов на свої голки. Найактивнішою його депутатською роботою було ЛОБІЮВАННЯ АФЕРИ по встановленню в лікарні вживаного і застарілого магнітно-резонансного томографа (МРТ) з Польщі. Його там списали і мали утилізувати, а це би коштувало полякам немалі гроші. От вони нам його спихнули як гуманітарну допомогу. Його транспортування, встановлення і підготовка приміщення Дрогобичу коштувало пару мільйонів гривень. А він так і не запрацював, мабуть зігнив там біля лікарні. Хай цю аферу Кучма занесе собі в актив.
В листопаді 2013 «вибухнув» Майдан і розпочалася Революція Гідності, і «наш Тарасьо» стає майданівцем. І тут настав зоряний час Кучми! Він їздив до Києва, але так щоб у суботу, неділю та релігійні свята бути обов’язково у Дрогобичі і стояти на площі Ринок перед мікрофоном, бо в саме в ці дні збиралося найбільше людей на площі. По буднях там були переважно семінаристи. Кучма нічого мудрого там не говорив, але ВІН ЗАКАРБУВАВСЯ ЛЮДЯМ В ПАМ’ЯТІ. Ось це було головним, це технологія з далеким прицілом. До виборів залишалось більш як 1,5 роки. Потім був розстріл Небесної сотні 18-20 лютого 2014. Кучму як лікаря-реаніматора викликав до Києва один з районних лікарів, який там постійно працював на Майдані. В останні дні Майдану Тарас був там, але не забував фоткатися, бо це для нього головне.
Потім розпочалася російсько-українська війна, і Кучма вирішив стати військовим задля підвищення свого авторитету в очах виборців. Тим більше, що ця передвиборча технологія вже була апробована його товаришем Богданом Матківським, який, будучи цілком невідомим, став народним депутатом завдяки Майдану і короткочасній участі в АТО. І «наш Тарасьо» став приміряти на себе військову форму. Вперше на людях він з’явився в ній на День перемоги 9 травня 2014 року на мітингу біля Вічного вогню на вул. Самбірській. Слід зауважити, що Кучма тоді дуже незручно себе почував, бо всі вважали, що це якийсь прикол з його боку. А насправді це був один з елементів передвиборчої технології.
Т. Кучма почав їздити на схід України і, як сказано в біографії, 1 вересня 2014 р.– став добровольцем батальйону ім. Генерала Кульчицького, а 20 листопада 2014 йому присвоєно звання офіцера (це так трохи загадково звучить, бо не конкретизовано яке саме, а може йому дали майора? Та ні – лейтенанта – Б.Г.). Він став офіцером, а був рядовим. Але він закінчив медінститут, а там була воєнна кафедра і всі студенти по закінченню ставали офіцерами, навіть дівчата. А чому він залишився рядовим та всі роки роботи в лікарні №1 був рядовим?
Рядок з біографії: «З січня 2015 р. — призначений начальником медичної служби батальйону імені генерала Кульчицького». І він перед виборами-2015 всюди називав себе начмедом батальйону Кульчицького. А натомість один з його керівників по медичній службі ще у 2015 році стверджував, що Кучма там був лише виконувачем обов’язків начмеда. Начальником медичної служби батальйону він не був затверджений, бо не мав відповідного військового звання і таких «в.о. начмеда» там було троє осіб. Отже виходить, що Кучма і тут збрехав.
Він себе завжди представляв великим воїном АТО і ветераном війни. Так, Тарас Кучма дійсно ветеран війни… сімейної. Він дуже запекло воював зі своїми жінками-коханками, які ощасливлювали його і позашлюбними дітьми. «Великий воїн Кучма» – це просто супер! Подейкують, що у нього в «захресті» в ратуші висить портрет у стилі «Пшонка–стайл» – великий вождь Кучма в обладунках генерала або маршала. Взагалі, схоже на те, що «наш вождь», наслідуючи Путіна і Лукашенка, позиціонує себе в Дрогобичі як АЛЬФА-САМЕЦЬ.
Автор з Тарасом Кучмою знайомий більш як півтора десятка років, останні п’ять років просто уважно вивчав його дії як міського голови. Тепер щодо кучминої брехні. Його брехня є безмежна, від А до Я, від початку до кінця. Вона – постійна і безперервна, усвідомлена і спонтанна, систематизована і хаотична. Його брехня поширюється на усіх – друзів і недругів, на підлеглих і вище керівництво, починаючи від власних дітей, жінок-коханок та закінчуючи президентом. Вона постійно поширюється в просторі і часі, в засобах масової інформації та соціальних мережах ним особисто та його підручними кучмоботами.
Кучма у своїх діях не знає «червоних ліній» і недотримується жодних Законів та Конституції України, сповідує принцип особистої безкарності, його гасло: «Я/Ми тут влада! Ми тут створюємо закони! Ми робимо все по закону (своєму – Б.Г.)».
У п’ятницю, 23 жовтня, напередодні дня тиші і виборів на місці кучмівської агітаційної реклами почало з’являтися на бігбордах його гасло на червоному фоні: «НЕ ВТРАТЬ, ЗДОБУТЕ!». Це рідкісний випадок, коли Кучма сказав правду! Дійсно, не втрать, здобуте, Тарасе! – це дуже тепер актуально для нього, бо ЗДОБУВ ВІН ДЛЯ СЕБЕ ДУЖЕ БАГАТО! І загроза усе це втратити є дуже реальна. Але відрадно, що тепер все більше і більше дрогобичан це розуміє.
Невже, так буде й надалі? Ні, не буде!
Останній рядок з біографії Тараса Кучми: «Судимість відсутня» – ЦЕ ПОКИ ЩО.
(далі буде)
Богдан Гринчишин
«Згадати все». Частина 1 – читати тут.
«Згадати все». Частина 2 – читати тут.
«Згадати все». Частина 3 – читати тут.
«Згадати все». Частина 4 – читати тут.
«Згадати все». Частина 5 – читати тут.
«Згадати все». Частина 6 – читати тут.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень